Антропологічний принцип у конкретних науках
Антропологічний принцип був позитивно сприйнятий не тільки представниками філософських та педагогічних наук. Прагнення включити до пояснювальні схеми категорію людини характерно для багатьох конкретних наук, предметна область яких як би поверталася в бік людини. Категоріальний лад антропологічно орієнтованої науки збагачувався поняттями і схемами, запозиченими з гуманітарних дисциплін.
В даний час оформився цілий ряд антропологічно орієнтованих дисциплін. Культурна антропологія досліджує особливості зв'язку людини та культури: пристрій культури, культурні інститути, звичаї, традиції, побут, мови, особливості соціалізації людини в різних культурах і інші проблеми. Соціальна антропологія вивчає соціальні структури та взаємодія в них людей. Структурна антропологія - дисципліна, що використовує прийоми структурної лінгвістики при аналізі культури та соціального устрою. Біологічна антропологія досліджує людину в його зв'язках та взаємовідносинах з природним світом. Специфічний комплекс проблем виділяється в юридичній, медичної, історичної антропології. Вище вже згадувалося про такі форми внена-учного пізнання людини, як релігійна і художня антропології.
Треба думати, що одна з тенденцій розвитку сучасного наукового знання полягає у його гуманітаризації, у виникненні все більшого числа регіональних антропології, в інтефаціі конкретно-наукових знань у цілісну картину світу. П. Тейяр де Шарден писав: «Справжня фізика та, яка коли-небудь зуміє включити всебічного людини в цілісне уявлення про світ».
Поняття психологічної антропології
Історично першою формою психології є вчення про душу. Те, що згодом було позначено терміном «психологія», спочатку являло собою сукупність знань про душевні силах людини: розумі, почуттях, бажаннях, волі і т.п. З розвитком психології, з її оформленням в якості самостійної дисципліни (психологія виділилася з філософії) змінився її предмет. Психологія стала розумітися як наука про психіку, про закони її становлення, функціонування, зміни, розвитку. Психіка в загальній психології визначається як властивість високоорганізованої матерії, що виявляється у здатності відображати навколишній світ і забезпечує побудова образу світу для регуляції індивідом своєї поведінки.
Отже, предметом традиційної психології є психіка. Психіка як особливий «функціональний орган» властива і людині, і тваринам. Отже, психологія не може розумітися тільки як наука про людину. Досліджуючи свій предмет, отримуючи факти, формулюючи закономірності, будуючи гіпотези і теорії, психологія змушена пам'ятати про спільність психіки тварин і людини. У першу чергу це стосується загальної психології. Необхідність утримувати загальне призводить або до стирання якісних відмінності психіки тварин і людини (широко відомий напрямок у психології - біхевіоризм, де результати досліджень психіки тварин прямо переносилися на людину), або до ігнорування специфічності психічних явищ у людини і тварин.
В даний час у психологічній науці відсутній такий напрямок, яке прямо орієнтоване на вивчення власне людської психології, хоча існує особлива галузь психології, що вивчає психіку тварин, - зоопсихологія. Спроба звести науку про людську психології до етнопсихології, до психології народів і рас, цілком неправомірна, оскільки в ній не розглядається суб'єктивність конкретної людини.
Крім цього, колись єдина психологія розділилася на велику кількість окремих галузей психологічного знання. Цілісна по суті психологія людини дробиться тим самим на безліч окремих психології для специфічних умов життєдіяльності людини. Наприклад, інженерна психологія досліджує психічні особливості взаємодії людини з технікою, соціальна психологія вивчає механізми взаємодії людей у соціальних структурах і т.д. З цих «психології» важко виокремити якийсь інваріант, неможливо скласти загальне уявлення про дійсну психології людини.
Існує необхідність створення особливої дисципліни, що вивчає психологію людини в її специфіці, орієнтованої на розуміння сутнісних психологічних характеристик людини. Такий найважливішою характеристикою є внутрішнє життя людини, його суб'єктивний світ, який і має стати предметом нового напрямку - психологічної антропології. Освоєння такої дисципліни має дати можливість розуміння реального індивіда як у різних життєвих ситуаціях, так і в спільній діяльності.
Психологічна антропологія в системі дисциплін педагогічної антропології
Як вже зазначалося вище, головне питання педагогічної антропології - це питання про сутність людини, шляхи, засоби та сфері її становлення. Такий найважливішою сферою безсумнівно є освіта - загальна форма людського способу життя. Як і будь-яка інша сфера суспільного життя (економіка, політика, право, медицина, мистецтво та ін), освіта передбачає наукове обгрунтування, тобто рефлексію умов, особливостей, пристрої, закономірностей і тенденцій функціонування та зміни основних компонентів освітньої сфери. Наукове забезпечення освіти реалізується комплексом дисциплін. До числа основних відносяться філософія, культурологія, соціологія, етнографія, історія, психологія, фізіологія і ін Включаючись у дослідження сфери освіти, перераховані дисципліни розширюють предметну область своєї науки проблемами освіти. Виникають нові розділи або галузі знання, наприклад, філософія освіти, соціологія освіти, історія освіти.
Головне місце в новій системі антропологічно орієнтованих наук про освіту має належати психології. У педагогічній антропології ця думка висловлювалася неодноразово. Значення психології полягає в тому, що вона дає педагогові знання про діяльність, свідомості, особистості людини, про закономірності, стадіях, феноменології його розвитку, про зустріч поколінь в освітньому процесі, про специфіку педагогічного керівництва розвитком дітей, підлітків, юнаків.
Психологічна освіта педагога повинно бути тому максимально змістовним і професійно орієнтованим. Тут психологія є складовою частиною педагогічної антропології. Базу психологічної освіти педагога повинні скласти навчальні дисципліни пропонованого нами курсу: «Введення в психологію суб'єктивності», «Розвиток суб'єктивності в онтогенезі», «Становлення суб'єктивності в освіті». У сукупності ці дисципліни і складають курс «Основи психологічної антропології» - як системи загального 'психологічної освіти педагогів. Базовий компонент психологічної освіти в педвузі може бути доповнений психологічними дисциплінами за профілем спеціальності та сходами педагогічної освіти.
«Основи психологічної антропології» можуть стати обгрунтуванням дидактики та методики як технології і техніки навчання, виховання і формування свідомості і здібностей школярів. Технологія в освіті - це рефлексія й усвідомлення загальних принципів і способів роботи педагога у всіх процесах освіти. Методика в освіті - це опис конкретних прийомів, способів, технік педагогічної діяльності в окремих освітніх процесах - те, що К. Д. Ушинський називав «зборами правил виховної діяльності».