Загальновизнано, що особа керівника, його характерологические особливості грають важливу роль в управлінській діяльності.

Ефективність діяльності керівника виробництва великою мірою визначається його спеціальними знаннями і уміннями.

Керівник повинен творчо використовувати ці знання в різних, часто неповторних, ситуаціях, що постійно виникають в процесі роботи. У основі такого уміння лежать організаторські здібності.

У вітчизняній психологічній літературі питання організаторських здібностей уперше були розглянуті А. Г. Ковалєвим і В. Н. Мясищевим. Найбільш великий вклад в цю проблематику був внесений колективом під керівництвом Л. И. Умайского. Тут вивчалися такі питання, як природні передумови організаторських здібностей, структура якостей і властивостей особи організатора, специфічні властивості і індивідуальні відмінності особи здатного організатора, динамічна структура особи з точки зору її організаторських можливостей. Як показують ці дослідження, організаторські здібності включають наступні психологічні властивості особи :

Психологічна вибірковість - здатність особи відбивати з достатньою повнотою психологію організовуваної групи в ході рішення нею загальногрупового завдання.

Практично‑психологічна спрямованість розуму - опанування знань і умінь у сфері практичної психології, готовність застосувати їх в практиці рішення організаторських завдань.

Психологічний такт - наявність почуття міри у взаєминах з людьми.

Ці властивості особи Л. І. Уманський розглядає в єдності, використовуючи для назви цієї тріади термін "організаторське чуття".

Громадська енергійність - здатність особи заражати і заряджати своєю енергією організовуваних людей.

Вимогливість - здатність пред'являти адекватні вимоги залежно від особливостей ситуації.

Критичність - здатність виявити і виразити значущі для цієї діяльності відхилення від умов, що диктуються поставленим завданням.

Три ці властивості Л. І. Уманський також об'єднує в цілісному утворенні, званому емоційно‑вольовою бездіяльністю.

Нарешті, виділяється така властивість особи, як схильність до організаторської діяльності, потреба в цій діяльності і стеничность почуттів при її виконанні.

Л. І. Уманський відмічає, що вказані властивості иерархизированы. У цій ієрархії першенствує організаторське чуття, на якому базується емоційно‑вольова воздейственность. Схильність до організаторської діяльності розглядається як "поживний грунт", що забезпечує "високий тонус" організаторського чуття і емоційно‑вольовий воздейственности.

Плідний підхід до вивчення організаторських здібностей розроблений Ю. Н. Ємельяновим. Він ввів поняття "Організаторського потенціалу" як "системної якості, що характеризує не лише особу, але і параметри того соціального середовища, в якому протікає організаторська діяльність цієї особи". Це "системна якість" виникає на стику між суспільством, колективом, індивідом і об'єктом його діяльності.

При вивченні організаторського потенціалу Ю. Н. Ємельянов пропонує, з одного боку, аналізувати суспільно‑економічні умови, конкретно‑історичну обстановку і витікаючу звідси специфіку організаційних структур і посадової правомочності.

З іншого боку, особова сторона організаторського потенціалу "проявляється в системі стосунків індивіда до довкілля і до самого собі". Здійснювані відповідно до такого підходу дослідження служать цілям діагностики і прогнозування професійно‑посадової відповідності керівників виробничих колективів.

Ще один напрям досліджень, присвячених оцінці керівних кадрів, представлено в роботах Л. Д. Кудряшової. Початкова посилка цих робіт полягає в необхідності використання з метою такої оцінки системно‑психологічного підходу, коли вивчаються не окремі якості особи, а її загальна здатність до керівництва. Дослідницька увага тут привернута до явища цілісності особи керівника (мається на увазі наявність у нього загальних здібностей, що не зводяться до суми приватних, спеціальних здібностей і якостей). Дійсно, якщо діяльність сучасного керівника в умовах науково‑технічного прогресу носить яскраво виражений системний характер, то аналогічний характер повинні мати (для забезпечення ефективної діяльності) і його якості і здібності.