Спрямованістю особистості називається сукупність стійких мотивів, що орієнтують діяльність особи і щодо незалежних від готівкових ситуацій. Спрямованість особистості завжди соціально обумовлена і формується шляхом виховання. Спрямованість - це установки, що стали властивостями особистості. Спрямованість включає кілька пов'язаних між собою форм: потяг, бажання, інтерес, світогляд, переконання. Усі форми спрямованості особистості разом з тим є мотивами її діяльності.
Коротко охарактеризуємо кожну з виділених форм спрямованості:
• потяг - найбільш примітивна біологічна форма спрямованості;
• установка - готовність, схильність суб'єкта до появи певного об'єкту.
• бажання - усвідомлена потреба і потяг до чого-небудь цілком певному;
• інтерес - пізнавальна форма спрямованості на предмети. Інтереси змушують особистість активно шукати шляхи і способи задоволення існуючої потреби до пізнання. Але коли настає задоволення інтересу, він не зникає, не згасає, а поглиблюється, внутрішньо перебудовується і спричинює виникнення нових інтересів. Інтереси розрізняють за змістом, за широтою, ступеня їх стійкості;
• світогляд - система філософських, естетичних, етичних, природничих і інших поглядів на навколишній світ;
• переконання - вища форма спрямованості - це система мотивів особистості, які спонукають її діяти у відповідності зі своїми поглядами, принципами, світоглядом. Переконання формуються на основі знань про навколишній світ, розуміння природи і суспільства.
Мотиви можуть бути в більшій чи меншій мірі усвідомленими чи зовсім не усвідомлюваними. Основна роль у спрямованості особистості належить усвідомленим мотивами.